— хоча б одну дитину приголубте;
— для початку відвідайте інтернат і побачте що Ваше серце не камінне, що Ваше серце вміє любити дітей більше за собак або яку іншу тварь, яка пожирає часу, сили та фінансових затрат не менше чим дитина;
— чи час бавитись собаками, коли 60 тисяч дітей в біді та горі, потребують усиновлення або опіки над ними. Живуть стадом без мами і тата, а могли б жити біля мами і тата;
— я як бачу собак (інколи пси такі великі, наче телята) в домах нормальних сімей, то тут же згадую, що якась сирота море сліз проливає в інтернаті, чекаючи маму і тата, і ВОНА МОГЛА БИ зайняти місце тої псини. Що в старості від пса? Облізлий старий пес, а ось що в старості від усиновленої дитини: любов, повага, турбота і Богу слава за людяний вчинок в молодих роках.
Не можете забрати з інтернату хоч би кілька дітей?
— то виступіть спонсором/меценатом, профінансуйте розширення житла для тих, хто хоче але немає можливості, згідно законодавства, прийняти дітей через малу житлову площу.
Не можете забрати з інтернату хоч би кілька дітей?
— то щиро про це моліться Богу, щоб Господь міняв серця тих, хто має можливість.
Не можете забрати з інтернату хоч би кілька дітей?
— то мотивуйте інших, хто може.
Не можете забрати з інтернату хоч би кілька дітей?
— то шукайте фінанси для тих, хто бажає це зробити, а не має можливості через обмежену житлову площу.
Не можете забрати з інтернату хоч би кілька дітей?
— то інформуйте інші сім’ї про статус прийомної сім’ї, про патронажної сім’ї, та про статус наставника для тих дітей, які в близькому часі повинні залишити стіни інтернату.
Шановні батьки, хто прийняв дітей у свій дім – честь Вам і похвала! Міцного здоров’я Вам та мудрості! Благословенної Вам старості та великої нагороди від Господа Бога!
Якщо хтось Вас висміює, що Ви маєте поганий мотив при цьому, то пожалійте цих людей, як тих які дуже поранені душею і мають хворі думки. Те що від держави є підтримка, то це лише маленька спроба допомогти у великому проекті, бо виховання дітей це дуже великий та об’ємний процес — довжиною на все життя.
Християни, якщо Ваша житлова площа більше державної норми, і якщо Ви християни, то задумайтесь над своїм відношенням до сиріт та дітей позбавлених батьківської опіки, які проживають в державних колоніях під назвою «інтернати».
Пожертвування на це служіння можна передати через наше місіонерське служіння:
http://arkschool.in.ua/help-the-school/
P.S. В різкій формі написано? На фоні дитячих сліз в інтернаті, ні. Це лише маленький крик до сплячої совісті. Якщо передати силу дитячих сліз та глибину страждань в інтернаті в повній мірі, то християн які потенційно можуть взяти дітей у свою сім’ю, а поки не взяли — потрібно шмагати лозиною, чому тягнуть час, чому бавляться в пустоту, коли поруч мала дитина заливається слізьми. Повірте, діти готові спати у порозі вашого дому, лише щоб бути з вами та мати вашу любов, щоб втекти від життя в інтернаті. В багатьох українських родинах тварини мають кращий догляд ніж … В інтернаті діти живуть в стресі майже кожний день: зневаги, приниження, знущання, обіди, побої, дідівщина, частенько впроголодь.

І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене. (Матв.18:5)

Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці і не послужили Тобі? Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили! І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя. (Матв.25:44-46)

Прошу поширити цей заклик. Дякую.